Забуттю не підлягає

Традиційно, в четверту суботу листопада, в Україні відзначають пам’ятний день жертв Голодомору 1932-33 років.

На виконання наказу «Про заходи у зв'язку з роковинами Голодомору 1932 - 1933 років в Україні» та з метою гідного вшанування пам'яті жертв голодоморів в Україні, патріотичного виховання підростаючого покоління в Птицькій гімназії відбувся цикл заходів з цієї нагоди.

Пам’ять людей про голодомор тривалий час каралась смертю. Важко було мовчати, але мовчали. Людську пам’ять було взято під конвой. На роки, на десятиліття... Страшне приневолене мовчання... Довго чекали, але дочекались коли ожила, проснулась людська пам’ять, розверзлись її глибини і заговорили вуста тисяч, мільйонів свідків трагедії, віддаленої від нас десятиліттями.

З нагоди відзначення пам’ятної для українського народу дати, в нашій школі було проведено тематичні виховні години в шкільному краєзнавчому музеї історії села (керівник музею Фенюк В.І.) де в цікавій та доступній формі розповідали всім відвідувачам історії голодомору в нашому краї.

Також у шкільній бібліотеці (бібліотекар Прохорчук М.М) оформлено виставку тематичної літератури «Забуттю не підлягає».

25 листопада 2021 року в Птицькій гімназії відбулась імпреза-реквієм вшанування пам'яті безневинно померлих українців у 1932-1933 роках «1932 – 1933» підготовлена учнями 6 класу (класний керівник Мельничук Н.В.). В ході заходу школярі акцентували увагу, на тому, що кожна людина живе у трьох вимірах: учора, сьогодні, завтра. Учора – це наша історія. Вона бездонна, невичерпна криниця духу, мудрості, перемог і страждань. Кожен народ, якщо він справжній народ, має свою власну історію та пам'ять. Пам'ять – нескінченна книга, в якій записано все: і життя людини, і життя країни. Багато сторінок там вписано криваво-чорним кольором. Однією з таких сторінок був голодомор 1932-1933 р.р. Не було ні війни, ні посухи. А була тільки зла воля одних людей проти інших. І ніхто не знав, скільки безневинних людей зійшло у могилу – старих і молодих, дітей, і ще ненароджених – у лонах матерів.

В цю мить кожен школяр замислився про той непереборний жах, який охоплює людину в момент, коли дитина просить у матері їсти, а навіть малесенького шматочка хліба немає, про нестерпний біль від втрати рідних...