У Птицькій гімназії також є захисники, які охороняють наш спокій з небес. Сьогодні хочеться їх згадати, запалити свічку за їхні безсмертні душі, бо вони віддали за нас усіх найцінніше - своє життя.
Здається, ще вчора коридорами закладу лунав веселий сміх маленького Колі Гуменюка, такого світлого і доброго, завжди привітного. Це він не раз ластівкою прилітає до вікон рідної школи. Бо його рідні ясноокі діточки вже ніколи не прийдуть в цей світ, не сядуть за парти. Адже жорстока війна вбиває покоління...
Ще наче зовсім недавно несміливим кроком вперше переступив поріг школи серйозний і завжди справедливий Роман Боручек. А ось він уже твердо повстав, одягнувши берці, на захист своєї Вітчизни, чітким і мужнім кроком пройшов по опаленій війною землі, залишивши навіки слід у наших душах. Його патріотичне знамено нестиме у цьому світі його син - син Героя його продовження і надія на майбутнє вільної України!
Стара, десятки разів перефарбована парта пам'ятає на собі дотик ще одного героя Степана Дацюка. Він сидів за цією партою, ходив цими коридорами, простий сільський хлопчина, напівсирота, можливо трішки бешкетуватий, але добрий, людяний. Тут навчаються його діти, Іванка й Сергійко, ще зовсім маленькі, розумні, допитливі, яким так потрібен тато, його підтримка і допомога, і необов'язково це має бути герой, а просто тато Степан, який обійме, приголубить...
Вчора маленька Аня Жукова почала малювати осінній пейзаж з неба, бо там її тато - герой Іван Жуков, там, серед хмаринок, споглядає на свою красуню донечку, незримо береже її тут на землі. І мало хто знає, яка ніжна душа була у цього, здавалося б, досвідченого воїна. Він писав вірші... виливав у них свою патріотичну душу...
Ми їх пам'ятаємо...ми їм дякуємо... Ми їх згадуємо... А так хотілося б, щоб вони живі приходили на наші свята, розповідали про свої подвиги, сміялися б і жартували, брали квіти у теплі долоні. Щоб не клали яскраві букети квітів для них на землю, щоб не мовчали, згадуючи їхні імена. Але вони вже там на Небесах.... А ми з вдячністю вдивляємося в їхні мужні обличчя.
Comments